Вона

Афанасій Фет

Дві незабудки, два сапфіри –

Її очей привітний зір,

І таїна, як блиск ефіру,

Що подає лазур із гір.



Її волосся золотого

Торкався промінь лиш один,

Як прояв дива неземного,

Що звів на землю Перуджин.