НЕЗГАСНА КРАСА
Над Моринцями вечір домліва,
На трави пада чистою росою,
І перша зірка в небо виплива,
Спалахує чарівною  красою.

За нею місяць радісно сія,
Доріжку в чистих росах прокладає.
На ній одвічна пісня солов’я,
Хвилюючись, кохання зустрічає.

Лети, кохання вірне, у світи,
Стрічай свої негаснучі світанки,
Тобі в грядущий день життя нести
Крізь сплетені надіями серпанки.

Над Моринцями вечір догоря,
На трави пада чистою росою.
І з Космосу Тарасова зоря
Стріча мене незгасною красою.