НАЛИВАЙКОВА КРИНИЦЯ

На долоні широкого поля,
Там, де вітер стрічає вербицю,
Народила на щастя всім доля
Синьооку, як небо, криницю.

В ній купалися зорі іскристі,
Плюскотіли кудлаті тумани,
Брала воду калина в намисті
І втамовував спрагу морянин.

Під чарунок джерельних акордів
Вчивсь співати малий соловейко.
Тут знімав перевтому походів
Волелюбний козак Наливайко.

А коли над погромищем поля
Вирувала смертельна стихія –
Захищала заступниця-доля
Синьооку від рук лиходія.

І сьогодні людей зустрічає
Наливайкова рідна криниця,
І, як мати, завжди промовляє:
– Випий, синку, з дороги водиці.