Восени

Афанасій Фет

Коли наскрізна павутина

Розносить наті днів частіш

І під вікном у селянина

Лунає подзвін все сильніш



Ми не сумуєм лячно знову

Від першодихання зими,

А голос літа, ту розмову

Ясніше розумієм ми.